Марія Лебідь

Історія пам’яті Марії Лебідь

Їй було 7 років, коли вперше переступила поріг дніпровського дитячо-юнацького клубу «Браво». Худенька першокласниця з короткою стрижкою. На заняття Марію привела мама Оксана Лебідь. Тренування проводили недалеко від дому, Марії сподобалася й студія, й перший тренер – Кирило Тарасов.

Починали із двох тренувань на тиждень, Марійка займалася з групою та індивідуально. З великим старанням опановувала бальні танці. Зупинилися на латиноамериканській програмі: дівчинка вчила самбу, ча-ча-ча, румбу, пасадобль та джайв. Невдовзі – перші змагання у рідному Дніпрі. Тоді для маленької танцівниці придбали спортивну сукню – яскравого лаймового кольору, з пишною спідницею. Марія була немов квіточка в калейдоскопі інших учасників.

Згодом – виступ у Бердянську Запорізької області, де Марія посіла призове місце. Перші змагання вона сприймала по-дитячому легко: «Як тренування, тільки більше людей». А що старшою ставала, то більше починала розуміти про призові місця та рейтинги. Утім, до своєї справи завжди ставилася виважено та вміла контролювати емоції.

«Звісно, вона хвилювалася, багато сил вкладала у тренування. Але щойно виходила на паркет – опановувала себе і завжди показувала гарний результат», – розповідає перший тренер Кирило Тарасов.

Кожні кілька місяців у Марії були змагання – у Дніпрі та інших містах. Скрізь її супроводжувала мама.

Дівчинка мала легкий характер, була дуже товариською. Мала гарні стосунки з іншими учасниками колективу. Про гостре відчуття конкуренції не йшлося – Марія об'єктивно сприймала чужі успіхи.

«Вона посідала перші, другі, треті, й непризові місця. Якщо бачила, що її обійшли танцюристи, які займаються довше, ставилася з розумінням. Хоча звісно, що раділа власним перемогам», – розповідає Оксана Лебідь.

Після виступів у юних танцюристів була своя маленька традиція – відзначити це у МакДоналдсі.

Марія від природи мала підходящу для танців комплекцію – 170 сантиметрів зростом, витончена, їй личило сяяти на паркеті.

«Вона була гарненька і добре танцювала. Висока, довгі ноги. Думаю, їй самій подобалася ця естетика і краса під час танцю», – розповідає про Марійчину мотивацію до занять її мама.

Перший тренер Кирило Тарасов вважає, що Марія поступово прийшла до піку свого танцювального розквіту в 2020 році. Тоді дівчині було тринадцять, і вона нарешті перейшла від соло до парної програми.

У танцях хлопців часто куди менше від дівчат, тому чекати на свого партнера можна довго.

«А тут зненацька хлопець залишився без пари. І вони з Машею добре за комплекцією одне одному підходили, вирішили спробувати ставити їх разом. І раптом вони швидко чудово станцювалися», – розповідає мама.

Марія була в захваті від того, що більше танцює не сама, вона пояснювала: «Так значно легше. Якщо не встигаєш за музикою, орієнтуєшся на іншого. Ми допомагаємо одне одному».

«Разом вони їздили у Запоріжжя, стали першими у своїй категорії з-поміж 14 інших пар, та другими серед учасників класом вище. У Дніпрі на змаганнях посіли перше місце. Тоді займалися п'ять днів на тиждень, по півтори-дві години», – додає тренер.

Вони підкорювали танцювальні горизонти один сезон, тобто трохи менше року. А потім сталася доволі буденна, але емоційно складна для Марії ситуація, – партнер змінив програму, і їхня пара розпалася. Несподівану відраду дівчина знайшла у заняттях, які проводила як тренерка. У клубі їй довірили раз або двічі на тиждень навчати дівчат 5-7 років.

«Їй це надзвичайно подобалося, вона з ними спілкувалася, купувала якісь подаруночки, наліпки дарувала, комунікувала з батьками. Її це так надихнуло, напевно, навіть більше, ніж займатися самій», – додає Оксана Лебідь.

Більш як за пів року після цього, під впливом різних факторів Марія змінила колектив. Наступним, і останнім етапом її танцювального шляху став клуб «Каскад». Марія прийшла туди у 2021-му. Тут зосередилися не так на спортивних досягненнях, як на заняттях для власного задоволення.

«Ми обидві розуміли і говорили про те, що танці – це не на все життя. Маша була надто юною, щоб чітко уявляти своє доросле професійне майбутнє. А я сподівалася, що вона пов'яже життя з англійською мовою», – додає мама Оксана.

Дівчина мала щільний розклад за межами танцювального класу. Спершу, ще маленькою, співала у хорі. Потім навчилася грати на флейті. Закінчила музичну школу з червоним дипломом. Після четвертого класу школи почала додатково вчити англійську.

«Прокинулася в школу, після занять прийшла, поїла, і далі або танці, або англійська, або музика. Ввечері уроки, і готуватися до наступного дня. Вільною була неділя – там лише одне заняття з іноземної», – розповіла про її розклад мама.

Удома дівчина читала – переважно підліткову художню літературу, займалася рослинами. Вона мала багато маленьких сукулентів, спостерігала, як вони ростуть чи квітнуть, шукала їхні назви. У різний час в родині жили пацючки, морська свинка, хом'яки, папуги та рибки. Відповідальною за тварин була Маша, і вона без нагадувань доглядала своїх підопічних.

На початку 9 класу в житті Марії сталася важлива подія: вона перемогла на виборах президентки школи. Тоді розповідала про себе так: «Я цілеспрямована, доброзичлива і працьовита. Намагаюсь ставитися до життя з гумором і позитивом». Її обрали восени 2022-го.

За кілька місяців, 14 січня 2023-го, Марія Лебідь загинула. Через повітряну тривогу вона саме поверталася додому з прогулянки, коли у її будинок на Набережній Перемоги, 118, прилетіла російська ракета. На годиннику була 15:30. Ця атака забрала життя більше 46 людей.

Марії Лебідь було 15 років.

«Вона була весела, легка, дотепна, дуже турботлива. Коли Маші було 11, помер тато. У цей важкий період вона стала моїм міцним плечем. Вона такою завжди була», – додає мама.

Якщо б спитати про її головні риси характеру, то серед них – відповідальність, повага до інших і добре серце. Марія щиро усміхалася і була оптимісткою, каже мама.

Квартира родини внаслідок обстрілу – зруйнована. Після трагедії Оксана Лебіль поспіхом забрала речі, які вціліли і потрапили під руку. Переважно одяг, його вона згодом віддала на благодійність. Зараз Марія Лебідь усміхається мамі зі світлин і відео – яскрава, талановита і щира. Юну спортсменку разом з іншими загиблими танцюристами згадують під час хвилини мовчання на кожних змаганнях із бальних танців по Україні.