Дар'я Курдель

Історія пам’яті Дар’ї Курдель

«Даша, ти машина!»

Спорт у житті майбутньої чемпіонки України – Дарʼї Курдель – не зʼявився з самого дитинства. Дівчинка жила в Кривому Розі. Змалечку часто хворіла, мала проблеми з серцем та нирками. Лише у підлітковому віці лікарі нарешті сказали мамі Даші, Тетяні Курдель: «Займайтесь спортом та беріть з собою дитину».

Так Тетяна з донькою почали додавати у життя спорт. «І поволі хвороби стали відступати», – говорить мама.

Коли Дарʼї було 14 років, вона побачила оголошення – у Кривому Розі набирають групу зі спортивних танців. Разом із мамою вирішила спробувати новий для себе напрямок. Спочатку займалась двічі на тиждень, потім – щодня. Через пів року після початку занять зі спортивних танців уперше взяла участь у змаганнях.

«Даша була шаленою, готовою тренуватись і вдень, і вночі. Якщо захворіла, вибачалась, що пропустить тренування через температуру. Настільки горіла цим», – говорить тренерка Анастасія Кочнєва.

Спортивні танці вимагають сили та гнучкості. Це поєднання хореографії, фізичних навантажень і мистецтва. Як згадує тренерка Дарʼї, дівчина не мала від природи властивостей, потрібних для цього виду спорту, наприклад, гарної розтяжки, однак вона щоразу перевершувала себе. Завдяки цілеспрямованості та впертості.

«Не було такого, що Даша не може чогось зробити. Навіть якщо якийсь елемент спочатку здавався недосяжним, вона все одно його виконувала – через десятки повторень. Навіть розігрівалась перед тренуванням такими вправами, які складно робити вже під час основного заняття», – додає тренерка.

Мама Тетяна Курдель каже – жоден синець чи травма не лякали доньку. Вона опановувала складні елементи навіть якщо боліло.

«Донька у соцмережах ділилася, як довго йшла до якогось руху, з якими травмами стикалась. Але ніколи не здавалась», – говорить мама.

«Даша, ти машина!», – казали їй інші спортсменки.

Дівчина з теплом ставилась до своєї тренерки Анастасії. Зверталась ласкаво «Настюша» та часто повторювала «Я люблю тебе».

Новий досвід – тренерський

За два роки Тетяна з донькою заснували в Кривому Розі власну студію, де вчили дітей спортивних танців. Пройшли тренерські курси. Перших вихованців Даша взяла у 16-ть.

«Їй подобалось показувати учням, що немає нічого неможливого», – каже тренерка Анастасія Кочнєва.

«Даша відкрила у моїй доньці жагу до спорту», – згадує криворіжка Антоніна Асмолова. До студії родини Курдель вона привела свою доньку Мілєну.

«Ми з Дашею знімали відео для соцмереж – і серйозні, і смішні. Після важкого тренування могли ще на 5-10 хвилин залишитися, щоб побешкетувати, придумати якісь елементи для відео, відпочити, й уже потім йшли додому», – говорить вихованка Дарʼї Курдель, Мілєна.

Саме молода тренерка розгледіла у дівчинки схильність до силової категорії в спортивних танцях. «Мілєна у вас титан!», – казала Даша її мамі Антоніні Асмоловій.

«У залі під час тренувань донька ніколи не зронила ані сльозинки, хоча в неї були і мозолі, і синці. Вона намагалась все робити на одному рівні з тренеркою. А Даша завжди казала: “Вона ідеальна!”», – згадує Антоніна.

Розклад і спортивні досягнення

Тренування дітей, власні заняття, участь у майстер-класах і змаганнях, організація фестивалів – Даша мала насичене життя.

Після школи вступила до Криворізького юридичного фахового коледжу Криворізького факультету Одеської юридичної академії. Дівчині подобалось право.

«У своєму розкладі донька мала пару вільних годин перед сном, о 22 – вже відбій, бо зранку знову щільний графік», – згадує Тетяна Курдель.

«Взимку після тренувань особливо любили ходити в кафе. Ми брали заварник чаю, кілька цукерок та просто балакали про все», – згадує подруга спортсменки Дарʼя Корохова.

Даша мріяла взяти участь у Чемпіонаті світу зі спортивних танців. Поступово йшла до мети – вдома дедалі важчими ставали полички з кубками та медалями. Дівчина отримала звання чемпіонки України.

«На кожному змаганні Даша ставила собі важку програму. Постійно просила: “Тільки не бажайте удачі. Тоді щось точно піде не так”. Після кожного виснажливого виступу вона лежала 5 хвилин, щоб просто перепочити», – пригадує подруга та колежанка Дарʼя Корохова.

У 2022 році спортсменка нарешті отримала категорію, яка дозволяла взяти участь у Чемпіонаті світу. Та почалось повномасштабне російське вторгнення. Родина Курдель на деякий час виїхала з Кривого Рогу. Повернулись влітку. «Зарано», як каже мама.

Девʼятого липня 2022 року Росія обстріляла Кривий Ріг. У той час Даша з батьками була на вулиці.

«Я почула звук, ніби шелест, я не зрозуміла, що щось летить», – говорить мама.

Від вибуху снаряда Тетяна знепритомніла. Отямившись, побачила поряд свого чоловіка.

«У нього ноги були сильно поранені. Дашу спитала: “Доцю, подивись, де тебе поранено”. У неї не було жодних ознак травм на перший погляд. Лише пізніше побачила на спині маленьку цяточку – буквально кілька крапель крові», – згадує мама.

Уламок снаряда уразив кілька органів дівчини. Дарʼю забрали медики, прооперували, але від отриманих травм спортсменка загинула того ж дня. Їй було 20 років.

Памʼять про Дарʼю Курдель

Тетяна Курдель перейменувала студію на честь доньки. Туди ж перенесла полички з усіма її медалями та нагородами. Для себе вдома залишила всі костюми, в яких виступала Даша.

«Вдома нагороди висіли для Даші. А тепер для кого? Хай діти надихаються. Новенькі часто приходять та читають…», – говорить Тетяна Курдель.

Дівчинка, яку тренувала Даша, побувала на Чемпіонаті світу. Там посіла девʼяте місце. Інші маленькі спортсменки все намагаються відтворити елементи, які робила їхня улюблена тренерка. Передивляються відео зі складними елементами. «А Даша ж робила! Вона ж могла!».

«Для них Даша була прикладом – зіркою, до якої ще треба було дорости», – говорить мама Антоніна Асмолова.

У студії створили футболки і прапори з фото спортсменки. Їх беруть на кожне змагання. Придумали і кричалку: «TITANIUM DANCE (Тітаніум денс) – завжди найкращі, бо з нами тренер Курдель Даша».

Цьогоріч 24 січня 2026 року – до дня народження Дарʼї – у студії провели фестиваль памʼяті.

У лютому цього ж року криворіжці, які знали спортсменку, затамували подих, побачивши українського скелетоніста Владислава Гераскевича з фото їхньої зірки на шоломі. Світлина Даші була розміщена поряд з іншими спортсменами, яких убила Росія.

«Ми тиждень ридали після цієї події. Не могли повірити, що з нашого маленького району Кривого Рогу світлина нашої Даші розлетілася на весь світ…», – сказала мама підопічної Даші, Антоніна Асмолова.